Інформаційне повідомлення про проведення громадського обговорення щодо встановлення меморіальних дошок загиблим військовослужбовцям с.Чайчинці
Інформаційне повідомлення
про проведення громадського обговорення щодо встановлення меморіальних дошок загиблим військовослужбовцям Денисюку Володимиру Петровичу, Базану Сергію Володимировичу, Кухарському Олегу Григоровичу та Довгому Віталію Володимировичу.
1. Ініціатор громадського обговорення: Борсуківська сільська рада
2. Організатор громадського обговорення
Робоча група з питань організації громадських обговорень, утворена розпорядженням сільського голови від 01 червня 2026 року № 127 - ОД «Про створення робочої групи щодо відкриття меморіальних дошок загиблим воїнам села Чайчинці», провела 15 червня 2026 року засідання, на якому розглянула звернення старости Снігурівського старостинського округу Івана Власюка та розглянувши короткі біографічні довідки Денисюка Володимира Петровича, Базана Сергія Володимировича, Кухарського Олега Григоровича та Довгого Віталія Володимировича. Вирішили оприлюднити на офіційному сайті Борсуківської сільської ради інформаційні матеріали щодо встановлення меморіальних дошок загиблим військовослужбовцям в селі Чайчинці та поставити на громадське обговорення даний проєкт.
3. Пропозиції та обґрунтування щодо відкриття меморіальних дошок загиблим воїнам в селі Чайчинці.
Увічнення пам’яті полеглих воїнів нашої громади, які віддали життя у боротьбі за незалежність України.
Біографічна довідка:
ДЕНИСЮК ВОЛОДИМИР ПЕТРОВИЧ
позивний «ТИХИЙ»
13.05.1992 – 16.06.2023
оператор відділення безпілотних авіаційних комплексів розвідувального взводу
Народився 13 травня 1992 року в селі Чайчинці, в сім'ї Денисюка Петра Дмитровича та Денисюк Лідії Кирилівни.
Володя зростав кмітливим та допитливим хлопчиком, вирізнявся наполегливістю та гострим відчуттям справедливості. Як старший син, став надійною опорою та підтримкою для батьків, сестри Ольги та братів Петра і Василя. Був вірним другом та хорошим порадником.
У 1998 році пішов до першого класу Чайчинецької загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів, де навчався впродовж 9 років. У 2007 році Володя перейшов до Снігурівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, де навчався ще 2 роки.
У 2009 році вступив до Кременецького гуманітарно-педагогічного інституту імені Тараса Шевченка, де навчався до 2014 року і отримав повну вищу освіту за спеціальністю «технологічна освіта».
З 2015 по 2016 роки Володимир проходив строкову військову службу в полку президента України та в почесній варті. Був нагороджений подякою «За сумлінне ставлення до виконання службових обов'язків, зразковий стройовий вишкіл, участь в забезпеченні заходів на державному рівні та з нагоди звільнення з лав Збройних сил України».
У січні 2023 року Володимира призвали на військову службу. Він проходив бойову підготовку в місті Мукачево. У квітні 2023 року його батальйон відправили у Запорізьку область. Володимир служив у 33-й ОМБР оператором відділення безпілотних авіаційних комплексів розвідувального взводу другого механізованого батальйону. Його цінували командири і любили побратими. Знали, що у вирішальну мить не підведе. Він мріяв про перемогу, але не судилося. 16 червня 2023 року загинув, виконуючи бойове завдання у селі Мала Токмачка Запорізької області. Похований Володимир Денисюк 25 червня на сільському кладовищі у рідному селі Чайчинці Борсуківської громади.
БАЗАН СЕРГІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ
позивний «БАЗАН»
23.01.1975 – 20.01.2025
сержант, командир 2-го штурмового відділення 2-го штурмового взводу 1-ої штурмової роти
Народився 23 січня 1975 року в селі Чайчинці в сім'ї Базан Галини Пилипівни та Базан Володимира Федоровича. В родині було двоє синів: Сергій та Анатолій.
1 вересня 1982 року Сергій став учнем Чайчинецької загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів.
Закінчивши восьмий клас, став студентом Кременецького педагогічного коледжу імені Т.Г. Шевченка. Після закінчення якого продовжив навчання у Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка.
20 жовтня 1990 року Сергій був призваний на військову службу, яку проходив в місті Рівне. Батьки отримували подяки за хорошу службу сина.
У 1994 році Сергій Базан працював вчителем Молотківської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів. Пізніше у Чайчинецькій загальноосвітній школі вчителем трудового навчання.
З 2001 по 2005 роки працював менеджером у ТЗОВ «ОМА». У період роботи відповідально ставився до кожної справи, за яку брався.
8 травня 2024 року Сергій був призваний на військову службу і став на захист України. Спочатку проходив навчання на полігоні в місті Рівне, потім був відправлений на Донецький напрямок. Для побратимів він був опорою, людиною, на яку можна було покластися. Виконуючи бойове завдання, був поранений поблизу населеного пункту Нью-Йорк Донецької області. Важка мінно-вибухова травма. 3 серпня 2024 року був відправлений в лікарню Івано-Франківська, де був двічі оперований. Сергій не знав, що можливо нога не зможе відновитися після пошкодження ахіллесового (ахіллового) сухожилля, але завжди вірив у краще. Та не судилося здійснитися його мріям. Вдруге стан здоров’я Сергія різко погіршився і вже не вдалося його врятувати.
Помер Сергій Базан 20 січня 2025 року. Похований 21 січня на сільському кладовищі в рідному селі Чайчинці Борсуківської громади.
КУХАРСЬКИЙ ОЛЕГ ГРИГОРОВИЧ
позивний «КУХАР»
31.01.1986 – 15.11.2024
солдат, радіотелефоніст 3-го стрілецького взводу, 3-ї стрілецької роти,
1-го стрілецького батальйону
Народився 31 січня 1986 року в селі Чайчинці, в сім'ї Кухарської Лідії Миколаївни та Кухарського Григорія Ілліча.
Він зростав у простій, щирій сім'ї, був старшим братом для сестер Світлани та Зоряни.
У 1992 році пішов перший до Чайчинецької загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів. Після закінчення школи Олег пішов вчитися у Лановецьке професійно-технічне училище.
20 листопада 2023 року Олег був призваний до лав Збройних сил України. Він пройшов навчання і став частиною кулеметних військ. А згодом був переведений до ОПМБ. Він служив, думаючи про дім, про рідних, які чекали, про мир, що обов'язково повернеться. Олег мужньо виконував свій військовий обов'язок, захищаючи рідну землю та майбутнє України. Тривалий час Олег Кухарський вважався зниклим безвісті. Рідні чекали, молилися, тримали надію в серці, що він повернеться додому, хоч втомлений, але живий. Та, на жаль, стало відомо про найгірше.
15 листопада 2024 року Олег Кухарський загинув, отримавши поранення, несумісні з життям, поблизу населеного пункту Петрівка Покровського району Донецької області. Похований Олег Кухарський 3 липня 2025 року на сільському кладовищі в селі Чайчинці Борсуківської громади.
ДОВГИЙ ВІТАЛІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ
позивний «АНДАТРА» (АТО)
позивний «СТАРИЙ» (з 2022р.)
17.10.1972 – 25.11.2025
Народився 17 жовтня 1972 року в місті Тернопіль, в сім'ї Довгої Руслани Григорівни та Довгого Володимира Петровича.
У родині зростало двоє синів – Віталій та Анатолій.
У перший клас Віталій пішов у 1979 році до Тернопільської школи №2. До 8 класу навчався навчався у місті Тернопіль.
З великою радістю навідувався в село Чайчинці, звідки родом його батьки, де жили бабуся Ніна і дідусь Григорій. Саме тут, в сусідньому селі Снігурівка, закінчив середню школу.
У 1990 році Віталій був призваний на строкову службу. 6 місяців він перебував у Могилі-Подільському, де прийняв присягу на вірність українському народу. Решта служби пройшла в Німеччині. Військовий вишкіл загартував його характер, навчив дисципліни і витривалості.
Після повернення додому вирішив здобути фах і закінчив курси водія тролейбуса. Після навчання працював по спеціальності.
Одружився Віталій у 1994 році. У молодого подружжя у 1995 році народилася донька Тетяна. Подальше доля склалася так, що у Віталія був другий шлюб, де народилися двоє дітей – дочка Олена та син Віталій.
Коли на нашу землю ступив окупант у 2014 році, вмотивований та мужній Віталій Довгий пішов у військомат. Служив у батальйоні «Тернопіль», де був водієм. Віталій Довгий був нагороджений відзнакою президент України «За участь в антитерористичній операції» та подякою «З нагоди другої річниці батальйону ПСПОП «ЛУГАНСЬК-1»».
Після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році Віталій знову без вагань пішов у військомат і став на захист рідної землі. Віталій служив у 141-й ОПББ, 455-й ОПББ.
Віталій завжди був надійною та міцною рукою у складний момент. Ніколи не ховався за спинами інших, без вагань приймав важкі виклики війни. Пережите не минуло безслідно. Попри всі зусилля лікарів врятувати життя не вдалося. Серце мужнього воїна зупинилося 25 листопада 2025 року. Похований на сільському кладовищі у селі Чайчинці Борсуківської громади.
ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!
ВОНИ У НАШІЙ ПАМ’ЯТІ, У НАШИХ МОЛИТВАХ
4. Мета громадського обговорення: врахування думки мешканців с. Чайчинці Борсуківської територіальної громади щодо прийняття рішення про встановлення меморіальних дошок загиблим військовослужбовцям Денисюку Володимиру Петровичу, Базану Сергію Володимировичу, Кухарському Олегу Григоровичу та Довгому Віталію Володимировичу в с. Чайчинці Кременецького району Тернопільської області.
5. Строк проведення заходів з громадського обговорення: громадське обговорення у формі електронної консультації проводиться з дня оприлюднення зазначеного інформаційного повідомлення і до 29 червня 2026 року включно.
6. Поштова адреса та адреса електронної пошти, строк і форма для подання пропозицій (зауважень): пропозиції (зауваження) подаються на адресу електронної пошти: borsuky.sr@gmail.com до 29 червня 2026 року включно.
Пропозиції (зауваження) подаються у письмовій формі, надсилаються електронною поштою із зазначенням прізвища, імені, по батькові та адреси особи, яка їх подає. Юридичні особи подають пропозиції у письмовій формі із зазначенням їх найменування та місцезнаходження. Анонімні пропозиції не розглядаються.
7. Місцезнаходження та адреса електронної пошти, номер телефону організатора громадського обговорення, за якими можна отримати консультації з питання, що винесено на громадське обговорення:
вул. Шевченка, буд. 3, с. Борсуки Кременецького району, Тернопільської області, 47412, тел/факс (03549) 4-41-42, e-mail: borsuky.sr@gmail.com.
8. Прізвище та ім’я особи, що проводить заходи громадського обговорення: голова Комісії - Важельська Тетяна Василівна.
9.Строк і спосіб оприлюднення результатів громадського обговорення: до 03 липня 2026 року на офіційному сайті Борсуківської сільської ради.
