Борсуківська громада
Тернопільська область, Кременецький район
Логотип Diia
gov.ua місцеве самоврядування України
  Пошук

Борсуки

Село Борсуки розташоване на правому березі річки Горинь за 8 км від районного центру та залізничної станції. Межує на північному заході з с. Борщівка, на сході – с. Нападівка, на півдні – с. Синівці та на південному заході – с. В.Кусківці.

Місцевість характеризується багатим рослинним та тваринним світом. Грунти в основному чорноземи. Грунтово-кліматичні умови сприятливі для сільського господарства, провідними галузями якого є землеробство і тваринництво. Для рельєфу характерні рівнинні ділянки, балки та яри.

З північного заходу села є став, який має площу водного плеса понад 450 га і є одним із найбільших в області. За радянських часів тут діяло велике рибне господарство.

В  північно-східному напрямку від села (близько села Татаринці) знаходиться торф’яники, що простяглися в основному по лівому березі річки. Раніше там були сіножаті. А під час Першої світової війни, за переказами старожилів, був розміщений фронтовий аеродром.

З півночі села за річкою височіє так звана Кащина гора, яка складається з вапняку та крейди. В 60-х тут навіть випалювали вапно. В цьому ж напрямку біля урочища Яр є поклади піску. З північно-західного боку пагорба, на якому стояв графський маєток (зараз знаходиться будівля школи і клубу), були глинники.

Заплави біля річок використовували як пасовища. За роки радянської влади проведена меліорація заболоченої долини з південо-західної та південої сторони села – так звані «заболотці». В 70-х роках минулого століття проведено реконструкцію ставу, виведено русло річки, яке раніше проходило через став, поза дамбою. Побудували новий міст. Проте це призвело до того, що вода в річці стала мутною, вона обміліла, заросла верболозом. Як наслідок -  зменшилась кількість риби, а деякі її види та рики зникли зовсім.

Вперше згадкам про село Борсуки, як маєток князя Солтана Збаразького, згадується в акті від 9 липня 1463 року, пізніше воно перейшло у власність родини Вишневських.

З цієї книги відомо, що в 1583 році княгиня володіла Борсуками і платила 10 дим., 2 город. В 1703 село стає власністю Войтеха Зеленського, а в 1734 – секретаря Великого Князівства Литовського Доманського.

Достеменно відомо, що у 1888 році село належало родині графів Ржевуських, було дворів 140 та 1095 жителів.

Адам Вавжинець-Ревуський відомий як письменник, політичний діяч, правнук коронного гетьмана Вацлава Ржевуцького, посол Польщі в Росії.

Очевидно, власниками маєтків в селах Борсуки, Борщівка були нащадки Адама Ржевуського. В 1911 році в селі проживало 1235 жителів, була волость, земська поштова станція, двокласна школа, Кредитне товариство, великий водяний млин. Граф Леон Ржевуський володів 2722 десятини землі.

В 20-30-х рр. ХХ ст. в селі проживали у двох маєтках графиня Яніна Ржевуська та її донька Ядвіга, яка була дружиною графа Тишкевич-Лондонського. Маєток старої графині з великим садом містився на штучному насипі – колишньому фундаменті палацу князя Михайла-Сервація Вишневецького.

Від села довкола ставу був збудований кам’яний мур, купальні та місце  для човнів. З пагорба від маєтку до ставу були сходи. За переказами старожилів, обидві графині добре ставилися до селян. Молода графиня безкоштовно вчила сільських дівчат куховарити, організовувала курси крою і шиття, для чого закупила швейні машинки, вміла працювати на верстаті і ткала килими.

Біля села виявлено залишки трьох поселень черняхівської культури (ІІІ-ІV ст.. н. е.), які знайшла експедиція  Кременецького краєзнавчого музею в 70-х роках ХХ століття.

За переказами, назва села походить від назви тварин борсуків, які колись у великій кількості водилися в навколишніх лісах, зокрема, в борсуківському урочищі «Придатки», покритому віковими вільховими лісами. Воно межувало з урочищем «Заболотці». Від урочища «Заболотці» люди почали селитися ближче до річки Горинь, утворивши поселення, яке з часом почало називатися Борсуки.

Село Борсуки є центром Борсуківської сільської територіальної громади, до якої ще належать села: Нападівка, Синівці, Великі Кусківці, Передмірка, Борщівка, Снігурівка, Мала Снігурівка, Маневе, Чайчинці, Піщатинці.

Сільська рада була створена в 1939 році.

У напрямку Вишнівця на окраїні села красується храм – церква Святого Миколая.

За переказами старожилів, існувала стародавня церква, мурована з каменю, з трьома куполами. Вона стояла на полі зі східної сторони села. Біля церкви було кладовище. Існує легенда, згідно з якою церкву і священика, який правив у ній, прокляла молода дівчина, яка йшла до шлюбу боса і поранила ногу. Церква пішла під землю і після того в Різдвяну ніч на цьому місці було чути церковний дзвін. Підтверджуванням факту, що церква існувала, було те, що до 1939 року там стояли два стародавні кам’яні хрести.

Можна припустити, що мова йде про церкву, побудовану у 1714 році. А в 1774 році за кошти прихожан побудували другу церкву на Гірці, дерев’яну з дерев’яною дзвіницею.

У 1884 році почалося будівництво нового храму під керівництвом архітектора Трішина за кошти прихожан та графа Ржевуського. Нову церкву розмалював М.Буняк родом із Грибови, що одружився в с. Борсуки.

Із здобуттям Україною незалежності Святомиколаївська церква села Борсуки перейшла до Київського патріархату мирно, можливо, завдяки тому, що у церковному раду входили такі націоналістично налаштовані жителі, як І.П. Ткачук, М.М.Шевчук. Однозначною в цьому питанні була і позиція о. І. Огородніка.

У 1996 році за проектом односельчанина І. М. Юзюка за кошти місцевого колгоспу і громади на місці старої каплиці в центрі села побудували нову, камяну.

Школа в селі існувала у 1862 р., можливо, вона була церковнопарафіяльною. В 1871 р. отець  Філарет був призначений законовчителем Борсуквського однокласного народного училища, в якому навчались діти різних станів, як хлопчики, так і дівчатка. В січні 1940 року при школі відкрито два класи грамоти для неписьменних від 18 до 50 років. В 1968 році розпочалося будівництво нової школи на місці колишнього графського маєтку (спаленого у роки війни), за проектом типової восьмирічної школи на 300 місць.

З 1 вересня 1973 року нова школа гостинно відчинила двері для учнів села та навколишніх сіл. Директором школи призначено Г.Д. Войтко, який на цій посаді був до серпня 1987 року. Директорами у різні часи працювали: О.О. Стецюк, М.І. Мудрак, О.О. Стецюк, О.В. Онищук.

Будівництво школи

За часів функціонування школи середню освіту тут здобули близько 1 тисячі випускників. ЇЇ закінчив О.О. Барчук нагороджено орденом Богдана Хмельницького.

На посаді психолога у Борсуківській середній школі деякий час працював С.К. Шандрук, зараз кандидат психологічних наук, заступник директора Галицького коледжу.

Випускник школи Р. Баран працює редактором журналу «Вісник» Львівського товариства «Тернопільщина», є автором багатьох публікацій з історії рідного краю.

Гордість школи – медалісти. Золоту медаль за високі досягнення у навчанні одержали: Р.Г. Федорук, закінчила Тернопільську академію народного господарства; Л.В. Лісанкова, закінчила Тернопільський державний педагогічний університет, працює кореспондентом в обласній газеті «Вільне життя», видала збірку поезій «Люблю».

Першу згадку про бібліотеку знаходимо у «Кліровій відомості» за 1935 рік, де вказано, що «в церковній бібліотеці знаходиться книг, до читання призначених, 50 томів». Очевидно, йдеться не про Богослужбові книги, а про книги для масового читання.

У 1950 році бібліотеку, як окрему культ-освітню установу, відкрили в хаті К.Бика. Зі збільшенням книжкового фонду її перенесли в будинок місцевого священика, який забрали у власність сільської ради.

В 1963 році на місці маєтку графині Ржевуської побудований будинок культури на 300 місць, в якому є приміщення для бібліотеки.

Зі встановленням радянської влади в селі у 1939 році почалося відродження національної культури. В серпні 1949 року в приміщені хати-читальні був сільський клуб. В 1963 році відкрили сільський будинок культури, директором якого став М.А. Чабай, уродженець села Борсуки, випускник Теребовлянського культосвітнього училища.

Андрій Матвійович Чабай - перший директор Будинку культури в с.Борсуки

Село Борсуки здавна славилось духовим оркестром, членами якого були: А.Шаблистий, А.Коцюрба, В.Коцюрба, Д.Стецюк, А.Стецюк, П. , Р.Трофимчук, А.Стецюк, М.Музичук, П.Душко, Я.Коцюрба.

В 1975 році художнім керівником будинку культури стала Р.В. Солонина, випускниця Теребовлянського культосвітнього училища. З її приходом активізується культурно-масова робота. З червня 1981 року вона обіймає посаду директора будинку культури. В 1996 році при Борсуківському СБК був створений хор, керівником якого стала О.О.Стецюк. В 2001 році хор отримав звання «Народного аматорського колективу».

В 2001 році звання «народний отримав» і духовий оркестр, керівником якого був Я.В.Коцюрба

В 1981 році відкрили сільську лікарську амбулаторію. Наприкінці 80-х років ХХ століття розпочали будівництво сільської лікарні за кошти місцевого колгоспу. Зараз Борсуківська лікарська амбулаторія, добудована за кошти державного бюджету у 2008-2009 роках, об лаштована сучасним лікарським обладнанням.

 

Факти взяті з Історія Лановечини. Історико-краєзнавчий нарис. -Тернопіль: Воля, 2011.- 620 с. Автор розділу про Борсуки Ольга Стецюк

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь