ВИЗНАЧЕННЯ МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ ДИТИНИ
ВИЗНАЧЕННЯ МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ ДИТИНИ
У більшості випадків, після розірвання шлюбу, колишні чоловік та дружина воліють проживати окремо. І тут виникає питання – а з ким залишиться проживати дитина? Адже якщо виходити із положень чинного Сімейного кодексу України, а саме статті 141 та статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» – мати та батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. В переважній більшості випадків після розірвання шлюбу, діти залишаються проживати з матір’ю.
Місце проживання дитини, яка не досягла 10 років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла 10 років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла 14 років, визначається самою дитиною.
Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або ж судом.
Один з батьків має подати до служби у справах дітей за місцем проживання дитини такі документи:
-
заяву;
-
копію паспорта;
-
довідку з місця реєстрації (проживання);
-
копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (при наявності);
-
копію свідоцтва про народження дитини;
-
довідку з місця навчання, виховання дитини;
-
довідку про сплату аліментів (при наявності).
Після обстеження житлово-побутових умов, бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування. Засідання комісій, які розглядають спори між батьками щодо визначення місця проживання дитини, проводяться при потребі, але не менше ніж 1 раз на місяць.
Позовна заява подається до суду за зареєстрованим місцем проживання чи місцем перебування відповідача.
Якщо з'ясовується, що мати і батько рівною мірою мають необхідні якості вихователя, суд звертає увагу на інше: чи мають вони реальну можливість займатися дитиною, створити їй необхідні умови для виховання й розвитку. Тут суд враховує рід діяльності кожного з батьків, режим їхньої роботи, наявність у родині матері (батька) осіб, здатних надати допомогу в догляді за дитиною (бабусь, дідусів, інших родичів), матеріальне становище батьків. Але кращі побутові умови, більше високий рівень матеріальної забезпеченості одного з батьків самі по собі ніколи не кладуться судом в основу рішення про визначення місця проживання дитини. При вирішенні судом питання про визначення місця проживання дитини, не приймається до уваги, хто з батьків був ініціатором розлучення або винуватцем розладу в сім’ї або її розпаді.
Бажання самої дитини проживати з тим або іншим із батьків враховується, але не має для суду вирішального значення. Суд з’ясовує думку дитини, якщо вона по своєму віку, стану здоров'я, розвитку може її усвідомлено висловити.
Крім того, Кабінет Міністрів України своєю постановою від 22 серпня 2018 року № 620 вніс зміни до порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, які визначають, що для підтвердження місця проживання дитини під час вирішення питання її тимчасового виїзду за межі України (для лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі у складі організованої групи дітей), той з батьків, з ким проживає дитина, подає до служби у справах дітей за місцем проживання дитини такі документи:
-
заяву;
-
копію паспорта заявника;
-
копію паспорта дитини (у разі наявності);
-
довідку про реєстрацію місця проживання заявника (у разі коли в паспорті відсутні дані про реєстрацію місця проживання);
-
довідку про реєстрацію місця проживання дитини;
-
копію свідоцтва про народження дитини;
-
копію рішення суду про розірвання шлюбу (у разі наявності);
Служба у справах дітей за результатами розгляду зазначених документів, відвідування дитини за місцем її проживання, проведення бесіди з тим із батьків, хто проживає окремо від дитини (у разі можливості її проведення), або бесіди з дитиною, яка досягла 14 років, готує висновок про підтвердження місця проживання дитини для її тимчасового виїзду за межі України.
Особа, яка самочинно змінила місце проживання малолітньої дитини, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому, з ким вона проживала.
