СТАРІ СХОВКИ РОЗКРИВАЮТЬ СВОЇ ТАЄМНИЦІ !
Знайдено ще один повстанський архів. Сталося це в селі Чайчинці.
Коротка передісторія знахідки. Діючий Хрестовоздвиженський храм села було збудовано 1776 року. Він є пам’яткою дерев’яної архітектури XVIII століття. Але парадокс існування подібних пам’яток полягає в тому, що взявши їх під охорону, держава ніколи не виділяла хоч якихось коштів на належне утримання цих споруд. Тож від самої появи церква в Чайчинцях існувала виключно коштом прихожан та меценатів. Її оновлення та ремонти проводилися систематично.
Ось як про це пише головний історик-краєзнавець Волині кінця ХІХ століття Микола Теодорович у своєму «Описі церков і приходів Волинської Єпархії»: «…Церковь во имья Воздвижения Чесного и животворящого Креста Господня. Построена в 1776 году. В 1833 году поставлена на каменный фундамент. В 1868 году внутри раскрашена фресками, а алтарная часть масляными красками. В 1875 году обшита досками и покрашена масляною краскою, от фундамента до креста деревянная».
Отож цьогоріч погожий літній сезон прихожани також використали для проведення ремонтних робіт в храмі. Яким же було здивування, коли під час заміни одних із внутрішніх дверей, очам присутніх відкрився сховок-тайничок. В ніші під порогом дверей лежав невеликий пакуночок загорнутий у повстину. У ньому знаходилися документи.
Завдяки небайдужості та свідомій громадянській позиції очевидців, знахідку було передано до Борсуківської сільської ради, з метою подальшої передачі у відповідну архівну установу. Створена в сільській раді комісія оглянула та описала знайдені документи.
З’ясувалося, що це повстанський архів, який включає в себе документи організаційного та пропагандистського характеру і невеликий запас чистого паперу. Документи датовані 1944 роком, досить велика кількість – листопадом чи груднем вказаного року. Тож, безперечно, тайник було закладено вже після проходження лінії фронту.
Про значення знахідки зараз говорити важко. Вона чекає вивчення фахівцями. Можливо, ми дізнаємося абсолютно нову інформацію, яка розширить наші уявлення про визвольну боротьбу краян з окупаційними режимами. А, можливо, отримаємо підтвердження інформації, якою вже володіють історики та краєзнавці.
Тож наберемося терпіння і зачекаємо компетентних висновків науковців.
