Найкоротший місяць триває уже рік…
Ми прокинулися від сирен о 04:00 і наче досі не заснули…
Від 24 лютого 2022 року змінювались пори року, минали дні, місяці, але, для кожного українця, повномасштабне вторгнення нелюдів та катів поставило на паузу життя. Ми живемо у новинах та молитві, ми стаємо на коліна зустрічаючи вбитих захисників, ми бачимо осиротілих дітей, вдів та вбитих горем батьків. Ми усе це бачимо щодня, на власні очі, переживаємо це у реальності, у яку так складно повірити.
Наша громада з перших днів із усіх сил допомагає усім необхідним. Від дітей до людей поважного віку, хто чим може, ба більше, навіть молитва бабусі за, здавалось би чужих для неї чоловіків, теж дуже потрібна.
Горе, наче найчорніша хмара, насувалась на нашу громаду дев’ять болючих разів. За цей рік ми поховали: Андрощука Олега, Друзя Романа, Смосюка Романа, Фаюру Андрія, Лукащука Андрія, Данілова Віталія, Стецюка Руслана, Кюза Максима та Дягілева Миколу
Наших Героїв
Господи, вбережи наших захисників, які зараз боронять нашу землю, аби цей список більше не поповнювався!
Війна нещадна до усіх! Наші діти, які мали б проживати щасливе, безтурботне дитинство, чують звуки сирен, знають, що таке повітряна тривога, винищувачі, бачать ракети та смерть українців.
Дякуємо нашим захисникам за кожен ранок, що настає у вільній країні, за спокійне небо та за мовживість вільного життя, хоча й у час війни. Нам ще може бути складно, холодно, темно, але вже ніколи не буде страшно! Перемога близько!
Слава Україні!
З повагою, голова громади Роман Кухарський.
