Особливості набуття і реалізація права довірчої власності на земельні ділянки
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України право
довірчої власності – особливий вид права власності, що виникає внаслідок
закону або договору, а також, це й особливий вид забезпечення виконання
зобов’язань.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів
України щодо вдосконалення правового регулювання вчинення нотаріальних та
реєстраційних дій при набутті прав на земельні ділянки», прийнятим 02.05.2023
року №3065-IX, внесено зміни до статті 89-1 Земельного кодексу України,
якими передбачено, що у разі, якщо відповідно до закону право власності
особи, яка передала своє майно у довірчу власність, припиняється, довірчий
власник має права та виконує обов’язки власника земельної ділянки з
урахуванням особливостей, передбачених Земельним кодексом України та
Цивільним кодексом України.
З дня набуття особою права довірчої власності на земельну ділянку (якщо
відповідно до закону право власності особи, яка передала своє майно у довірчу
власність, припиняється) до довірчого власника переходять усі права та
обов’язки власника земельної ділянки за чинними договорами оренди,
емфітевзису, суперфіцію та договорами про встановлення земельного сервітуту.
Довірчий власник земельної ділянки, якщо це передбачено договором, за
яким встановлюється довірча власність та якщо відповідно до закону право
власності особи, яка передала своє майно у довірчу власність припиняється,
може передавати земельну ділянку в користування третім особам лише на праві
оренди за таких умов:
строк оренди землі припиняється з моменту звернення стягнення на
земельну ділянку;
орендар не може здійснювати на земельній ділянці будівництво,
видобування корисних копалин або здійснювати поліпшення, які
неможливо відокремити від земельної ділянки без завдання шкоди.
Довірчий власник має право укладати договори про встановлення
земельних сервітутів, якщо це передбачено договором, за яким встановлюється
довірча власність та якщо відповідно до закону право власності особи, яка
передала своє майно у довірчу власність припиняється. Строк таких сервітутів
припиняється з моменту звернення стягнення на земельну ділянку.
Також, варто зазначити, що довірчий власник не має права без
погодження із засновником довірчої власності: здійснювати поділ, об’єднання
земельних ділянок, погоджувати документацію із землеустрою, ініціювати
питання щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, відчужувати
земельну ділянку в порядку викупу її для суспільних потреб.
Крім того, земельні ділянки державної та комунальної власності не
можуть бути об’єктами права довірчої власності.
