Чи має право орендар – ФОП на загальній системі оподаткування включити до складу витрат суми оплачених спожитих ним комунальних послуг за приміщення, які відшкодовуються орендодавцю?
Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою – підприємцем від
провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему
оподаткування, визначений ст. 177 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).
Так, відповідно до п. 177.2 ст. 177 ПКУ об’єктом оподаткування є чистий
оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у
грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з
господарською діяльністю такої фізичної особи – підприємця.
Пунктом 177.4 ст. 177 ПКУ визначено перелік витрат, безпосередньо пов’язаних з
отриманням доходів фізичною особою – підприємцем від провадження господарської
діяльності на загальній системі оподаткування, до яких належать:
витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що
утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт,
послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії,
будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших
матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат;
витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з
таким платником податку (далі – працівники), які включають витрати на оплату основної і
додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у
вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату
за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша
оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум
матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);
обов’язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам
у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов’язкове
страхування життя або здоров’я працівників у випадках, передбачених законодавством;
суми податків, зборів, пов’язаних з проведенням господарської діяльності такої
фізичної особи – підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи –
підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку,
податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на нерухоме
майно, відмінне від земельної ділянки, з об’єктів житлової нерухомості); суми єдиного
внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку,
встановлених законом;
платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської
діяльності фізичною особою – підприємцем, роялті на користь правовласників, як
винагорода за використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав чи як
відрахування на користь правовласників на підставі договорів, укладених таким платником
податку з організаціями колективного управління відповідно до Закону України «Про
ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або)
суміжних прав», одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, пов’язаних з
господарською діяльністю фізичної особи – підприємця;
інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов’язані з веденням
господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких
відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв’язку, реклами,
плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію
майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової
продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов’язані з транспортуванням
продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов’язаних з виробництвом товарів,
виконанням робіт, наданням послуг.
Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України (далі – ГКУ) за договором
оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний
строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.
Істотними умовами договору оренди є: об’єкт оренди (склад і вартість майна з
урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з
урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення
орендованого майна та умови його повернення або викупу (ст. 284 ГКУ).
Орендна плата – це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно
від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за
погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ст. 286 ГКУ).
Таким чином, суми оплачених спожитих комунальних послуг, які відшкодовуються
орендодавцю, не включаються до витрат, які безпосередньо пов’язані з проведенням
господарської діяльності фізичної особи – підприємця на загальній системі оподаткування.
Сектор інформаційної взаємодії
Головного управління ДПС у Тернопільській області
