Юрособа платник єдиного податку четвертої групи при можливості не виконала свій податковий обов’язок: наслідки
Відповідно до п.п. 14.1.114 прим. 2 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі –
ПКУ) мінімальне податкове зобов’язання – мінімальна величина податкового зобов’язання із
сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі
органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції
та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним
користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь,
розрахована відповідно до ПКУ. Сума мінімальних податкових зобов’язань, визначених
щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить, зокрема, одній
юридичній особі є загальним мінімальним податковим зобов’язанням.
Особливості визначення загального мінімального податкового зобов’язання платників
єдиного податку встановлено ст. 297 прим. 1 ПКУ.
Для платників єдиного податку четвертої групи (зокрема, юридичних осіб) різниця
між сумою загального мінімального податкового зобов’язання та загальною сумою
сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок обчислюється
шляхом віднімання від загального мінімального податкового зобов’язання загальної суми
сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів та витрат на
оренду земельних ділянок (абзац перший п. 297 прим. 1.5. ст. 297 прим. 1 ПКУ).
Розрахунок загального мінімального податкового зобов’язання за податковий
(звітний) рік є додатком 3 (далі – Додаток 3) до податкової декларації платника єдиного
податку четвертої групи (юридичної особи), форма якої затверджена наказом Міністерства
фінансів України від 19.06.2015 № 578 зі змінами та доповненнями (далі – Декларація).
Згідно з приміткою 1 до Додатка 3 та п. 297 прим. 1.1 ст. 297 прим. 1 ПКУ Додаток 3 є
невід’ємною частиною Декларації. Номер зазначається послідовно наростаючим числом від
кількості поданих відповідних додатків. Платники єдиного податку – власники, орендарі,
користувачі на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок,
віднесених до сільськогосподарських угідь, а також голови сімейних фермерських
господарств, у тому числі щодо земельних ділянок, що належать членам такого сімейного
фермерського господарства та використовуються таким сімейним фермерським
господарством, зобов’язані подавати додаток з розрахунком загального мінімального
податкового зобов’язання у складі Декларації за податковий (звітний) рік (п. 297 прим. 1.1
ст. 297 прим. 1 глави 1 розд. XIV ПКУ).
При позитивному значенні різниці між сумою загального мінімального податкового
зобов’язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду
земельних ділянок платник єдиного податку четвертої групи зобов’язаний збільшити
визначену в Декларації за наступний за звітним податковий (звітний) рік суму єдиного
податку, що підлягає сплаті до бюджету, на суму такого позитивного значення (абзац другий
п. 297 прим. 1.7 ст. 297 прим. 1 ПКУ).
Відповідно до абзацу другого п. 297 прим. 1.8 ст. 297 прим. 1 ПКУ позитивне
значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов’язання та загальною
сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок є
частиною зобов’язань з єдиного податку.
Пунктом 64 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ встановлено, що
першим роком, за який визначається мінімальне податкове зобов’язання, є 2022 рік.
Відповідно до п. 124.1 ст. 124 ПКУ якщо платник податків не сплачує узгоджену суму
грошового зобов’язання, зокрема, протягом строків, визначених ПКУ, такий платник
податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку
сплати суми грошового зобов’язання, – у розмірі 5 відс. погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати
суми грошового зобов’язання, – у розмірі 10 відс. погашеної суми податкового боргу.
Діяння, передбачені, зокрема, п. 124.1 ст. 124 ПКУ, вчинені умисно, – тягнуть за
собою накладення штрафу в розмірі 25 відс. від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого)
грошового зобов’язання (п. 124.2 ст. 124 ПКУ).
Діяння, передбачені п. 124.2 ст. 124 ПКУ, вчинені повторно протягом 1095
календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов’язання на строк
більше 90 календарних днів, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відс. від суми
несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов’язання (п. 124.3 ст. 124 ПКУ).
Порядок внесення змін до податкової звітності у разі самостійного виявлення
платником податків допущених помилок регулюється ст. 50 ПКУ.
При цьому, тимчасово, на період з 01 серпня 2023 року до припинення або скасування
воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення
воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом
України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в
Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у разі самостійного виправлення платником
податків з дотриманням порядку, вимог та обмежень, визначених ст. 50 ПКУ, помилок, що
призвели до заниження податкового зобов’язання, такий платник звільняється від
нарахування та сплати штрафних санкцій, передбачених п. 50.1 ст. 50 ПКУ, та пені (п.п.
69.38 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ).
Порядок виконання податкових обов’язків платниками податків у період воєнного
стану, які мають можливість їх своєчасно виконувати, зокрема, щодо дотримання термінів
сплати податків та зборів та подання звітності, встановлено п.п. 69.1 п. 69 підрозд. 10 розд.
ХХ «Перехідні положення» ПКУ.
ПКУ не передбачено звільнення від відповідальності платників, що мають можливість
виконувати податковий обов’язок за несплату (несвоєчасну сплату) задекларованого
позитивного значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов’язання
та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних
ділянок, або не подання Додатка 3.
Отже, при несплаті (несвоєчасної сплати) задекларованого позитивного значення
різниці між сумою загального мінімального податкового зобов’язання та загальною сумою
сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок, яке є частиною
зобов’язань з єдиного податку, до юридичної особи – платника єдиного податку четвертої
групи, яка має можливість своєчасно виконувати свій податковий обов’язок, контролюючим
органом застосовуються штрафні (фінансові) санкції, передбачені ст. 124 ПКУ.
З урахуванням п.п. 69.38 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ у
разі неподання Додатка 3 у складі Декларації, такі платники повинні уточнити податкове
зобов’язання по єдиному податку, подавши Додаток 3 у складі уточнюючої Декларації без
нарахування штрафних санкцій, передбачених п. 50.1 ст. 50 ПКУ, та пені.
Сектор інформаційної взаємодії
Головного управління ДПС у Тернопільській області
