Інформаційне повідомлення про проведення громадського обговорення щодо встановлення меморіальних дошок загиблим військовослужбовцям села Борсуки
Інформаційне повідомлення
про проведення громадського обговорення щодо встановлення меморіальних дошок загиблим військовослужбовцям Андрощуку Олегу Олександровичу, Лукащуку Андрію Миколайовичу, Дягілеву Миколі Володимировичу, Швецю Віталію Іллічу, Доценку Павлу Васильовичу села Борсуки.
1. Ініціатор громадського обговорення: Борсуківська сільська рада
2. Організатор громадського обговорення:
Робоча група з питань організації громадських обговорень, утворена розпорядженням сільського голови від 25 вересня 2025 року № 151-ОД щодо встановлення меморіальних дошок загиблим воїнам села Борсуки провела 25 вересня 2025 року засідання, на якому розглянула звернення депутатки Борсуківської сільської ради Олени Солонини та біографічні довідки: Андрощука Олега Олександровича, Лукащука Андрія Миколайовича, Дягілева Миколи Володимировича, Швеця Віталія Ілліча, Доценка Павла Васильовича. Вирішили оприлюднити на офіційному сайті Борсуківської сільської ради інформаційні матеріали щодо встановлення меморіальних дошок загиблим військовослужбовцям та поставити на громадське обговорення даний проєкт (Протокол №1).
3. Пропозиції та обґрунтування щодо відкриття меморіальних дошок загиблим воїнам в селі Борсуки.
Увічнення пам’яті полеглих воїнів нашої громади, які віддали життя у боротьбі за незалежність України.
Біографічна довідка:
АНДРОЩУК ОЛЕГ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
26.03.1971 – 27.05.2022
український військовослужбовець, молодший сержант Збройних сил України, командир обчислювального відділення батареї управління і артилерійської розвідки, учасник російсько-української війни
Олег Андрощук народився 26 березня 1971 року в селі Борсуки, Кременецького району Тернопільської області в сім’ї водія та місцевої вчительки української мови і літератури.
Навчався у місцевій школі. Після закінчення школи навчався в СПТУ - № 25.
Працював водієм в ПМК -154. Згодом - оператором по обслуговуванню газових котлів Борсуківської школи. Пізніше - у комунальному підприємстві “Наш добробут”.
Військову службу проходив у військовій частині 78667 м. Баку, де отримав звання молодшого сержанта.
Він не встиг створити власної сім’ї та проживав з літніми батьками. Але в перші дні повномасштабного наступу русні, отримавши повістку 12.03.2022 року, пішов захищати українську землю. Мовчки, ніде не афішуючи цього.
Загинув у ході російського вторгнення в Україну 27 травня 2022 року біля м. Сєвєродонецька на Луганщині.
Простий чоловік, добрий, щирий і абсолютно не конфліктний. Таким пам’ятатимуть у Борсуках свого Героя Олега Андрощука.
За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку посмертно нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (відповідно до Указу Президента України від 1 травня 2023 № 256/2023).
Слава Україні!
Героям слава!
ДЯГІЛЕВ МИКОЛА ВОЛОДИМИРОВИЧ
30.11.1983 – 26.01.2023
український військовослужбовець, стрілець-санітар стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти Збройних сил України, учасник російсько-української війни
Микола Дягілев народився 30 листопада 1983 року в селі Борсуки, Кременецького району Тернопільської області в сім’ї колгоспників.
Навчався у місцевій школі. Згодом - в Збаразькому ПТУ, де здобув спеціальність водія.
Працював охоронцем в ПСП агрофірма “Горинь”.
Був одруженим, виховував разом з дружиною Ольгою двох неповнолітніх дітей: сина Владислава та доньку Каріну. Проживав разом з батьками у своєму рідному селі.
25 жовтня 2022 року отримав повістку та, не вагаючись, пішов захищати рідну землю.
Загинув 26 січня 2023 року від отриманих поранень під час артилерійського обстрілу поблизу населеного пункту Миколаївка Бахмутського району на Донеччині.
Без коханого чоловіка залишилася дружина Оля, без люблячого татка маленькі донечка і синочок. Ніколи не обіймуть більше свого Миколу мама і батько.
Ми всі пам’ятатимемо Миколу як справжнього захисника своєї Батьківщини та героя, який віддав своє життя за неї. Його внесок у боротьбу за незалежність та територіальну цілісність України залишиться незабутнім.
За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку посмертно нагороджений орденом «За мужність», ІІІ ступеня (відповідно до Указу Президента України від 18 липня 2023 № 436/2023).
Слава Україні!
Героям слава!
ЛУКАЩУК АНДРІЙ МИКОЛАЙОВИЧ
03.12.1979 – 20.09.2022
український військовослужбовець, командир 2-го стрілецького відділення 2-го стрілецького взводу 1 -ї стрілецької роти Збройних сил України, учасник російсько-української війни
Андрій Лукащук народився 03 грудня 1979 року в селі Борсуки, Кременецького району Тернопільської області в сім’ї робітників.
Навчався в місцевій школі. Вищу освіту Андрій здобув у Тернопільському політехнічному інституті імені Івана Пулюя на факультеті технологій та машинобудування. Після закінчення інституту у 2002 році був призваний на строкову службу, яку проходив у селищі Ярмолинці, що на Хмельниччині. Після завершення служби працював інженером-механіком в приватних фірмах, займався монтажем та ремонтом стоматологічного обладнання по всій Україні. Був гарним спеціалістом, тому часто перебував у відрядженнях.
Разом з молодшим братом Тарасом часто навідувалися до батьків у Борсуки, щоб допомогти по господарству чи на свята. Обидва жили в Івано-Франківську. З Франківська Андрій був мобілізований в Збройні Сили України.
Андрій служив у військовій частині А4084 командиром стрілецького відділення. Загинув 21 вересня 2022 року під час ворожого обстрілу касетними боєприпасами по позиціях у районі населеного пункту Тернові Поди Миколаївської області. Воїну було 42 роки.
Невимовне горе для немічних батьків. Вони вже пенсійного віку. А Андрієві 3 грудня цього року мало б виповнитися лише 43 роки. Він не створив власної сім’ї, але гідно жив і геройськи загинув, захищаючи свою країну від московських зайд.
Про Андрія Лукащука односельці говорять лише добрі слова. Вчителі місцевої школи пам’ятають його відповідальним, допитливим, розумним учнем. Його класним керівником була мама загиблого на війні Олега Андрощука. Друзі і знайомі з села, однокласники знають Андрія як хорошу людину. Навіть у ті короткі зустрічі, коли чоловік навідувався в Борсуки, намагався побачитися з усіма, поспілкуватися. Він був товариським і щирим.
26 лютого 2024 року військові побратими Андрія та військовий капелан вручили подяку батькам та орден «Хрест Героя» від 15.11. 2023 року.
Слава Україні!
Героям слава!
ШВЕЦЬ ВІТАЛІЙ ІЛЛІЧ
16.01.1968 – 09.10.2024
український військовослужбовець, cтрілець-помічник гранатометника Збройних сил Украни, учасник російсько-української війни.
Віталій Швець, позивний Борсук, народився 16 січня 1968 року в селі Борсуки, Кременецького району Тернопільської області. Був довгоочікуваним сином, бо в сім’ї підростали дві донечки.
Навчався у місцевій школі. Згодом здобув професії муляра та тракториста
У травні 1986 року був призваний на військову службу, яку проходив далеко від дому в м. Мінськ республіки Білорусь. Після повернення додому одружився і проживав з дружиною та двома донечками у с. Великі Дедеркали, звідки родом дружина.
Але сімейне життя не склалося і у 1996 році Віталій повернувся в рідне село. Згодом одружився вдруге, і доля йому подарувала ще двох донечок.
Віталій дуже любив своє село, зранку до ночі займався сільським господарством: обробляв землю, тримав корови і коні. Односельці говорять про нього як про справжнього господаря, адже не полишив займатися важкою сільською працею навіть тоді, коли діти повиростали і поїхали до дружини за кордон. А він самотужки продовжував працювати на своїй землі.
21 червня 2024 року Віталій отримав повістку і був призваний на військову службу. Не заховався, а продав корови та коні і став до лав Збройних Сил України. На той час йому було вже 56 років. Спочатку проходив навчання на полігоні в м. Рівне, потім був відправлений на Запорізький напрямок. Побратими відгукуються про солдата як про надійного, відповідального бійця, на якого можна покластися та завжди розраховувати.
У серпні 2024 року був поранений, після чого нагороджений відзнакою «Козацький хрест».
9 жовтня 2024 року поблизу н. п. Новоданилівка Запорізької області отримав поранення, не сумісні з життям. Сиротами залишилися 4 донечки.
Вічна пам’ять і слава українському воїну, який захищав рідну Україну і кожного з нас!
Слава Україні!
Героям слава!
ДОЦЕНКО ПАВЛО ВАСИЛЬОВИЧ
28.02.1976 – 15.02.2025
український військовослужбовець, старший сержант, інспектор прикордонної служби 2 категорії - номер обслуги другого відділення інспекторів прикордонної служби другої прикордонної застави першого відділу прикордонної служби четвертої прикордонної комендатури швидкого реагування, учасник російсько-української війни.
Павло Доценко народився 28 лютого 1976 року в селі Борсуки, Кременецького району Тернопільської області в сім’ї робітників: мама працювала продавцем, а батько мельником.
Навчався в місцевій школі. Професійну освіту здобув у Київському радіотехнічному технікумі, освоював спеціальність по виробництві електронних машин. Мріяв стати хорошим спеціалістом, адже добре розумівся в комп’ютерній техніці. Але довелося перервати навчання в технікумі, бо був призваний на строкову службу. Спочатку служив в Кам’янцю-Подільському, згодом - в Острозі на Рівненщені в інженерних військах.
Після служби продовжив навчання та працював в Києві. Згодом повернувся у рідне с. Борсуки. Довелося працювати і у поштовому відділенні м. Ланівці, і різноробочим в місцевій агрофірмі «Горинь».
Павло не створив власної сім’ї, а довгий час проживав в будинку своєї тітки Валі, рідної сестри матері. Сусіди говорять про нього як про спокійного та хазяйновитого чоловіка. Був небагатослівним, говорив мало, але завжди доречно.
У 2024 році отримав повістку та був призваний до Збройних Сил України. Був старшим сержантом, інспектором прикордонної служби. Загинув 15 лютого 2025 року внаслідок розриву гранати в каналі ствола під час проведення навчальних стрільб в районі н. п. Гончарівське Чернігівської області, не доживши два тижні до 49 років.
Невимовний біль втрати для згорілої матері, рідних братів Павла Ігоря та Івана, які також перебували в лавах ЗСУ. Його відданість службі назавжди залишиться в пам’яті рідних, друзів, односельців.
Вічна пам’ять і слава українському воїну, який захищав рідну Україну і кожного з нас!
Слава Україні!
Героям слава!
ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!
ВОНИ У НАШІЙ ПАМ’ЯТІ, У НАШИХ МОЛИТВАХ
4. Мета громадського обговорення: врахування думки мешканців с. Борсуки Борсуківської територіальної громади щодо прийняття рішення про встановлення меморіальних дошок загиблим військовослужбовцям: Андрощуку Олегу Олександровичу, Лукащуку Андрію Миколайовичу, Дягілеву Миколі Володимировичу, Швецю Віталію Іллічу, Доценку Павлу Васильовичу.
5. Строк проведення заходів з громадського обговорення: громадське обговорення у формі електронної консультації проводиться з дня оприлюднення зазначеного інформаційного повідомлення і до 09 жовтня 2025 року включно.
6. Поштова адреса та адреса електронної пошти, строк і форма для подання пропозицій (зауважень): пропозиції (зауваження) подаються на адресу електронної пошти: borsuky.sr@gmail.com до 09 жовтня 2025 року включно.
Пропозиції (зауваження) подаються у письмовій формі, надсилаються електронною поштою із зазначенням прізвища, імені, по батькові та адреси особи, яка їх подає. Юридичні особи подають пропозиції у письмовій формі із зазначенням їх найменування та місцезнаходження. Анонімні пропозиції не розглядаються.
7. Місцезнаходження та адреса електронної пошти, номер телефону організатора громадського обговорення, за якими можна отримати консультації з питання, що винесено на громадське обговорення:
вул. Шевченка, буд. 3, с. Борсуки Кременецького району, Тернопільської області, 47412, тел/факс (03549) 4-41-42, e-mail: borsuky.sr@gmail.com.
8. Прізвище та ім’я особи, що проводить заходи громадського обговорення: голова Комісії - Важельська Тетяна Василівна.
9.Строк і спосіб оприлюднення результатів громадського обговорення: до 14 жовтня 2025 року на офіційному сайті Борсуківської сільської ради.
Коментарі:
Ваш коментар може бути першим :)
